Унаслідок осідання будинків у штукатурці з'являються тріщини, місцями вона відпадає. Ці дефекти необхідно усувати перед повторним фарбуванням поверхні чи наклеюванням шпалер.
Міцність штукатурки перевіряють шляхом легкого простукування молотком, дерев'яним бруском або ручкою штукатурної лопатки. Якщо штукатурка неміцна, вона видає глухий звук. Її відбивають легкими ударами молотка, зубилом або тупою сокирою. Зі штукатурки, що залишилася, видаляють плями.
Іржаві плями й кіптяву змивають 3%-вим розчином соляної кислоти, а жирні плями— 2%-вим содовим розчином. Для иидалення іржавих плям ще використовують розчин, з мідного купоросу й води. На 1 л окропу беруть 50-100 г мідного купоросу. Розчин застосовують гарячим, тому що холодний дає менший ефект. Якщо ж за допомогою цих методів плями не вдається вивести, їх зафарбовують масляним лаком або білилами.
Перш ніж зашпаровувати штукатуркою отвір у перегородці, забийте кілька цвяхів по його периметру. У цьому разі латка буде триматися набагато надійніше.
Штукатурка, не обклеєна шпалерами, при забиванні в неї цвяхів кришиться. Цього можна уникнути, попередньо наклеївши на стіну в тому місці, де має бути цвях, шматочок ліпкої стрічки.
Буває, що великий маховий пензель підводить у найбільш невідповідний момент. Змиваєш, скажімо, крейдову побілку зі стелі, і раптом з пензля випадає щетина пучками. Якщо під рукою не виявилося ні клею БФ, ні епоксидної смоли, виручить алюмінієва трубка невеликого діаметра. Потрібно розпиляти її на кілька відрізків і в кожен вставити пучки, що випали, а потім ці кінці приплюснути молотком. Одержимо декілька малих пензлів, які залишається зв'язати в пучок, щоб утворився великий. Після закінчення роботи можна використовувати їх кожен окремо — послужать на славу.
Перевага фарбопульта відома: він забезпечує якісне покриття. Крім того, досягти плавних переходів одного кольору чи тону в інший можна тільки напилюванням. А для цього необхідно мати в домашній майстерні компресор. Він не буде простоювати й після ремонту квартири, а придасться для накачування камер велосипеда й автомобіля, розпилення добрив на садовій ділянці.
У журнальних публікаціях зустрічається порада, як з холодильного агрегата, що відпрацював свій термін, можна зробити компресор. Але там ідеться про конструкцію зі справним електродвигуном.
А якщо у вас є тільки згорілий електродвигун? Залишається тільки поршневий механізм. Щоб витягти його, розпиляйте корпус агрегата в двох місцях ножівкою по металу. Відігнувши потім чотири кріпильних болти, зніміть з одного боку статор, а з іншого — насос із ротором. Оскільки ротор більше не знадобиться, його потрібно збити з колінвала. Замість згорілого можна взяти електродвигун, наприклад від старої пральної машини. Скажімо, трифазний, марки 4 АА 50 В4УЗ потужністю 90 Вт при частоті обертання 1320 об/хв. Привід до насоса в пропонованій конструкції — ремінний. Для цього на хвостовики вала двигуна й колінвала насоса надіті шківи з призматичними шпонками від пральної машини й зафіксовані болтами М6. Шпонкову канавку на кожнім валу перед цим слід фрезерувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар