Фарбування стін

Фарбування стін виконують після фарбування стелі, і першою операцією є очищення поверхні стін від затверділих призів після фарбування стелі.

Бризи видаляють сталевим шкребком, переміщаючи його під кутом 30° до поверхні стіни.

Потім переходять до підготовки й обробки поверхні під фарбування. Стіни звичайно фарбують в один колір; у два кольори (карниз білий, стіни кольорові) й у два кольори з фільонкою — мулькою смужкою завширшки 5~20 мм. Колір фільонки має пльки підкреслювати колір стіни й не виділятися різко на ній.
До початку ґрунтування стін шнуром, натертим пігментом (синькою), відмічаються верхні межі фарбування по всьому периметру.

Після розмітки необхідно розмити набіл, що залишився нижче від межі, для того щоб фарба потім не відшарувалася від стіни.

Фарбувальну суміш слід наносити після висихання ґрунті піки, але не пізніше, ніж через 24 год після її нанесення. Суміш наноситься у 2 шари («сирий по сирому») пензлем-ручником або в один шар без розтушовування пензлем-макловицею.

При нанесенні клейових сумішей у приміщенні не повинно бути протягів, інакше фарбувальна суміш висохне нерівномірно. При тривалому ж висиханні фарба «кисне» на стіні, роз'їм няючи ґрунтувальний шар; клейовий розчин з фарбувальної  суміші перейде в штукатурку, на поверхні утворяться плями. Тому одразу після фарбування відкривають двері (а в теплу йору й вікна), щоб пофарбована поверхня швидше висохла.

Для одержання матового кольору свіжопофарбована пензлем поверхня торцюється щіткою-торцівкою.

Для проведення смужки (фільонки) застосовують фільончастий пензель і лінійку з фаскою. У місці проведення фільонки намічають лінію, приставляють до неї лінійку боком, що має фаску, і по краю лінійки пензлем проводять лінію однакової ширини.

На стінах можна виконати різну обробку «набризком» або нанести малюнок за допомогою ганчірок, валиків, штампів чи трафаретів.

Обробка «набризком» виконується в такий спосіб: у праву руку беруть великий ручник або маховий пензель, змочують у фарбі й віджимають надлишки. У ліву руку беруть палицю, підносять її до пофарбованої поверхні на певній відстані та вдаряють по ній пензлем. Від удару фарба струшується з пензля, залишаючи на поверхні дрібні бризки. Для того щоб бризки були однакових розмірів, палицю слід тримати на однаковій відстані від поверхні, набирати однакову кількість фарби на пензель і наносити пензлем об палицю удари однакової сили. Красива обробка виходить при використанні фарби двох, трьох і більше кольорів.

Різні візерунки на пофарбовану поверхню можна нанести за допомогою ганчірок. Найкраще для цих цілей використовувати ганчірки з трикотажу або тканин із різко вираженою фактурою. З тканини можна виготовити валик будь-якого діаметра. Валик змочують у фарбі, віджимають її надлишки, притискають його до поверхні та прокочують по горизонталі чи по вертикалі. Візерунки можна наносити фарбою одного, двох і більше кольорів. Кожен наступний візерунок наносять тільки після висихання попереднього.

Для одержання малюнків однакової форми (у вигляді геометричних фігур і т. п.) застосовують штампи й валики. Штампи змочують у фарбі, приставляють до поверхні й притискають. Валик закріплюється у верстаті, де він вільно обертається на осі.

Для роботи застосовують верстат із двома валиками: один — гладкий з пористої гуми, інший — з малюнком. Гладкий валик змочують у фарбі, віджимають її надлишки та вставляють у верстат, потім притискають до поверхні валик із малюнком, проводять зверху вниз, при цьому на поверхні друкується малюнок. У процесі роботи гладкий валик періодично змочують у фарбі.

Накатку валиками роблять зверху вниз, стежачи за тим, щоб смуги наносилися строго вертикально. Накочуючи кожну нову смугу, валик приставляють до поверхні однією й тією к точкою. Для того щоб одержати абсолютно рівну вертикальну чи горизонтальну смугу, першу накатку роблять по наміченій лінії.

Малюнки різної конфігурації можна одержати й за допомогою трафаретів.

При обробці кухонь, віталень, ванних, санвузлів у санітарно-гігієнічних цілях стіни фарбують на висоту 1,6-1,8 м (панелі) олійними фарбами або емалями, а стіну вище панелі — клейовими сумішами.

Обробку поверхні при такому фарбуванні проводять так. Спочатку всю поверхню обробляють ґрунтами та шпаклівками, застосовуваними під водяні суміші. Потім розмічають висоту панелі обпиленим пігментом шнуром. Потім по висохлій нодяній шпаклівці панелі оліфлять, шпаклюють і ґрунтують.

При фарбуванні верху стін водно-дисперсійними фарбами підготовку й обробку поверхонь роблять так само, як під олійні фарби.

Підбирати олійну фарбу за кольором досить легко, тому що при висиханні її колір майже не змінюється. В'язкість фарби чи емалі визначають прискореним способом за довжиною патьоку краплі на вертикально поставленому склі. Для олійних фарбувальних сумішей довжина патьоку має дорівнювати 3,5-5 см.

Матові суміші готують зі звичайних олійних фарб, додаючи в них до 0,5 % господарського мила й 10 % уайт-спіриту. М ильний розчин готують таким чином. Господарське мило нарізають стружкою, розчиняють у невеликій кількості гарячої моди (при температурі 70-80 °С). Отриманий розчин змішують її уайт-спіритом і при перемішуванні додають в олійну фарбу. При додаванні мила міцність барвистої плівки трохи знижується, тому її не можна мити та протирати вологими ганчірками.

Стіни, пофарбовані матовими сумішами, очищають сухими щітками або за допомогою пилососа. Олійні фарби на невеликі рівні ділянки наносять маховими пензлями чи хутряними валиками; великі поверхні фарбують фарборозпилювачем і валиками.

На поверхню фарбу наносять у два рівних тонких шари: спочатку окремими цятками чи вертикальними смугами, а потім паралельними й зиґзаґоподібними рухами розподіляють фарбу по поверхні й після цього розрівнюють її у вертикальному чи горизонтальному напрямку.

При останньому фарбуванні поверхні треба дотримуватися таких напрямків розтушовування фарбувального шару: на стінах — вертикального, на стелях у напрямку до вікна, на дерев'яних поверхнях — уздовж волокон.

Другий шар олійної фарби наносять після того, як висохне перший. Олійна фарбувальна плівка має бути тонкою, тому що вона висихає нерівномірно: спочатку верхній шар, а потім нижній. При великій товщині плівки таке нерівномірне висихання призводить до утворення зморщок на пофарбованій поверхні.

При високоякісних обробках олійну фарбу флейцують сухими флейцами, не набираючи на них фарби. Для надання пофарбованим поверхням більш красивого вигляду свіжий барвистий шар торцюють легкими ударами щітки-торцівки.

При механізованому фарбуванні поверхня фарбується рівномірно й у торцюванні немає необхідності.

Емалі наносять на поверхню також у два шари валиками або фарборозпилювачами, а при фарбуванні невеликих поверхонь — пензлем-ручником. Техніка фарбування емалями вручну така ж, як при фарбуванні олійними фарбами.

Фарбування поверхонь на межі стіни та карниза й на межі поверхонь, пофарбованих у різні кольори, проводиться з застосуванням лінійки або щитка з довгою рукояткою. Щиток щільно притискають до поверхні, щоб фарба, яку наносять, не потрапила на раніше пофарбовану поверхню. При фарбуванні поверхонь біля віконних і дверних відкосів лінійку потрібно ставити на кут відкосу.

Панелі за кольором звичайно роблять темнішими, ніж основне тло стіни. Однак іноді панелі, виконані олійною фарбою чи емаллю, фарбують у той же колір, що й верхню частину. У цьому разі на межі панелі й верху стіни фільонку не проводять. Для того щоб не був помітний стик на межі фарбування, спочатку фарбують панель, а потім водяною фарбою чи емаллю.

Підготовку поверхонь під фарбування водно-дисперсійними фарбами роблять так само, як і під олійну фарбу, але під водно-дисперсійні фарби краще застосовувати водно-диспересійну шпаклівку.

Фарби наносять на чисту, суху, добре підготовлену поверхню. Обшпакльовану й зачищену поверхню ґрунтують тією ж фарбою, розведеною водою.

Водно-дисперсійні фарби можна наносити й на повністю просохлу штукатурку; ними можна фарбувати також поверхні, раніше пофарбовані олійними фарбами й емалями. Крім того, ці фарби можуть бути використані для фарбування дверей, убудованих меблів та інших виробів з дерева в тому разі, коли не потрібне шпаклювання, тобто при високій якості їх поверхні.

Не допускається нанесення водно-дисперсійних фарб на поверхні, пофарбовані крейдою без додавання клею чи оброблені купоросними або галуновими ґрунтовками. Останні вступають у хімічну взаємодію з фарбою, що призводить до значного погіршення їхніх властивостей.