Все про реставрацію ванної кімнати

Щоб правильно вибрати ванну, необхідно знати:

- найдешевші — сталеві. Чеську, словацьку чи португальську краще не купувати, оскільки вони мають ряд недоліків: через малу товщину (1,2-2,5 мм) стінки під вагою води будуть прогинатися, неминуча й швидка втрата тепла. Цих недоліків позбавлені ванни зі сталі завтовшки 3,5 мм;

- чавунні ванни — теплі, дешеві, звичні за формою, ідуть у комплекті з ніжками. Турецькі дорожчі, але емалеве покриття в них менш чутливе до хімії. Установлюються ці ванни на цегельний каркас, тому видиму частину слід «задрапувати» кахлем;

- новинки — акрилові та склопластикові ванни, які мають різноманітну форму. Найдорожчі, зате добре втримують тепло. Недоліком вважається те, що полімерні матеріали легко дряпаються, бояться впливу гарячої води (вище 60 °С) і мийних засобів, від яких вони починають шаруватися. Якщо ви хочете прати у ванні, а не в сучасній пральній машині, то така ванна для цього не підходить;

- у малогабаритній ванній кімнаті краще встановити душову кабіну. А на площі, що звільнилася, помістяться пральна машина й умивальник.

Позбутися протікання в стику між зливним патрубком ванни й каналізаційною трубою допоможе гумова стрічка (бинт). Досить намотати її на стик і зафіксувати вільний кінець дротом.

Мильниці на гумових присосках згодом починають відлипати від стін. Відбувається це тому, що гума старіє, втрачає еластичність. Для того щоб властивості її відновилися й мильниці міцно трималися на стіні, радимо змащувати присоски солідолом, літолом або іншим мінеральним мастилом. Можна протерти бензином чи вимити пральним порошком поверхні присосок і змазати їх гумовим клеєм. Після того як клей підсохне, притисніть присоски до чисто вимитої кахельної стінки — можете бути впевнені, що мильниця не впаде. Поверхню стіни в місці кріплення мильниці попередньо слід змазати мильним розчином.

У ванній кімнаті небезпечно використовувати лампочку без захисного плафона: вона лопне, якщо на неї випадково потраплять бризки води. Розбитий плафон на час замінить скляною банка ємністю 0,8 л — її різьба точно відповідає арматурі.

Для газової колонки можна зробити простий покажчик тяги. Для цього на дротову рамку прикріплюють прапорець із фольги, та рамку приклеюють лейкопластиром до витяжного ковпака газового стовпчика. Якщо тяга є, прапорець буде підхилятися повітряним потоком.

Відрізавши частину поліетиленової пробки від шампанського, ви одержите сітку-фільтр для зливного отвору панни чи раковини.

Для прочищення випускної труби ванни радимо закрити ; зливні отвори ванни, умивальника й мийки, наповнити їх водою до верху, а потім одночасно відкрити всі пробки й енергійно прокачати вантузом випускну трубу ванни.

Розташовані поруч крани з гарячою та холодною водою, якщо з них часто потрібно наливати воду проміжної температури, можна оснастити найпростішим змішувачем за 5 хв. З’єднайте їх відрізком гумової або пластикової трубки та всередині трубки проріжте отвір.

Не біда, якщо зливна пробка ванни недостатньо щільно сідає в гніздо й пропускає воду. Упоратися з цією неприємністю дуже легко: досить бічну поверхню пробки густо змазати милом.

Якщо в пластмасову пробку від ванни вставити магніт, її можна прикріплювати в будь-якому зручному місці.

Старій ванні з ніздрюватою емаллю можна повернути колишній охайний вигляд. Спочатку поверхню знежирюють ацетоном (або розчинником № 646 чи № 647). Потім у чисту ванну заливають трохи білої нітрофарби й ретельно розтирають. Так роблять декілька разів, поки пори в емалі не заповняться. Надлишки фарби знімають тампоном, змоченим розчинником. Остаточний шар нітроемалі наносять з аерозольного балона.

Реставрувати емаль ванни можна таким способом: клей «Суперцемент» і білу нітроемаль змішати в рівній за вагою пропорції. Ванну добре знежирити бензином, а потім тампоном густо втирати клей із фарбою. Дати просохнути протягом доби й нанести тампоном ще один шар. Так повторювати 4 рази. Приблизна витрата клею — 4 тюбики (по 40 г), фарби — 160 г. Покриття виходить білим, гладким і досить міцним.

Відновити ушкоджений шар емалі на поверхні ванни, раковини, газової плити можна за допомогою епоксидного клею та стовченої на порошок порцеляни. Ушкоджене місце зачистити наждачною шкуркою, знежирити, нанести тонкий шар епоксидного клею, посипати порцеляновим порошком. Після висихання поверхню полірують.

Замість епоксидного клею та порошку порцеляни застосовують також сухі білила й клей «БФ-2».

Металева оболонка душового шланга найчастіше руйнується в місці з’єднання зі змішувачем. Щоб змусити служити шланг довше, потрібно додатково зміцнити його в «небезпечному» місці пластиною з кільцем, що приєднується до гайки змішувача за допомогою гвинтів або пайки.

Застарілий мильний наліт і жовтизну з емалі ванни можна видаляти розріджувачем для олійних фарб чи скипидаром. Суха поверхня ванни протирається ганчіркою, змоченою розріджувачем, а потім остаточно промивається пральним порошком.

Пробка від ванни часто зіскакує з ланцюжка через те, що розходиться замок кільця. Цієї незручності можна уникнути, якщо надати кільцям овальної форми так, щоб замок опинився збоку.

Якщо в сім’ї є люди похилого віку чи інваліди, то їм для зручності (а можливо, і для полегшення) прийняття водних процедур не зашкодить просте сидіння на бортах ванни. Сидіння можна виготовити зі звичайної дошки листяних порід завтовшки не менше 25 мм, завширшки від 200 мм і завдовжки — за найбільшою шириною ванни. Щоб сидіння не зіскакувало з бортів, до нього знизу, ближче до переднього краю, прикріплюється поздовжнє ребро-упор, виконане з такої ж дошки, що й сидіння (але можна вужче й тонше). Торці ребра обрізаються по внутрішньому профілю бортів ванни з невеликим зазором. Якщо ж таке ребро зробити й з іншого боку дошки, то сидіння стане «перевертнем», тобто воно завжди буде в робочому положенні.

Особливу увагу треба приділити обробці виробу: заокруглити кути й ребра, ретельно відшліфувати поверхні. Фарбувати не обов’язково, але після водних процедур, для виключення появи цвілі, необхідно просушувати сидіння. Якщо така «профілактика» не влаштовує, то можна зробити й покриття. Тільки воно має бути вологонепроникним, особливо з торців. Це ж сидіння може служити полицею для предметів туалету (мила, шампуню й т. ін.).